Як так сталось, що літо скінчилось,
Що минула гаряча пора?
Жовте листя сухе розлетілось
Сторінками із календаря.
За вікном і в душі знову осінь,
Знову небо ридає дощем
І з речами стоять не порозі
Сум і холод під мокрим плащем.
Просинаються зорі пророчі,
День короткий згорає до тла,
Стали зовсім холодними ночі,
А так хочеться світла й тепла.
В незнайомих очах перехожих
Помічаєм тривоги чужі,
Сіре небо і хмари в калюжах,
Жовте листя і біль на душі.
Все минає: і холод, і спека,
Сліпе щастя в найменших речах.
В нікуди відлітають лелеки
І вогонь, що палає в очах.
Так завжди. Не потрібні нікому.
Сліз не бачить ніхто під дощем.
Тільки в серці, ще досі живому,
Залишається туга і щем.
Наше літо нам тільки наснилось,
І як ми, в теплих променях дня,
Жовте листя сухе розлетілось
Сторінками із календаря.
26.09.21
