Ідуть вдоль ставу сірі гуси,
поважно так, вальяжно прут!
Громада їхняя не в дусі,
галдять і спор про щось ведуть.
Йдуть гордовиті, шиї в гору,..
та ось, вже чути їх розмову.
Пернаті не довольні тим,
що вчора згинув гусь Кадим!
Зайшла загострена сокира,
до пня, сірого похилила.
Відбігав молодявий тусь,
Така от у громаді грусть...
..Не переймалась господиня,
буде тепер нова перина!
Господар щасливіший вдвоє,
до столу подадуть жаркоє!
Лише засмучена громада,
галегає сердито, йде левадой.
Щіпає соковиту травку,
Та, хвилі розгоня, в осіннім ставку!
