Закувала зозулечка у Іванки, у садку,
Розпрямилися крилечка, заховалась у кутку,
В гори душу зазивала, де чекає доля,
До мольфара залітала, знала точно хто ми.
Сили взяла у водиці, що дзюрчить віками,
Де журилась молодиця, там вела стежками,
Десь у папороть пірнула, чарувала "ку-ку",
Юнаки чуть не спіймали, як вела на Кукул,
Обернулася на мавку там, де Марічейка,
Тут писали древню казку ще й про соловейка.
Як стомилася зозуля - сіла на соснині,
Об'єднати різні долі мріє пташка й нині.
Як почуєте сіреньку гучно на долині,
Приведе Вас аж до щастя, йдіть там на вершини.
Гарно, з надією! Сподобався ваш твір! 
спасибо!
