Скажіть, ваше серце розтане?
Якщо вона гляне у вічі?
Якщо до душі доторкнеться
Так ніжно як рання весна.
Всі кажуть вона Несміяна,
Хоч посмішка їй дуже личить
Та тільки вона не сміється,
Хоча і не плаче вона.
Вогнями рудого волосся,
Тонкими вустами, очима,
Уже неодин милувався,
Й вернувся ні з чим неодин.
А що якби вам це вдалося,
Сховати її за плечима,
Закутати в спокій і щастя,
І в сміху заслухатись дзвін.
Хтось скаже, що так не буває,
Життя це не казка і годі,
Навіщо ці мрії непевні?
Нетреба вам гаяти час.
Та раптом душа оживає,
У вирі думок та мелодій,
Відчуєте, все не даремно,
Й вона посміхнеться для вас.
