Пора обідня ще далеко,
Час твердо завернув на день.
Шиплять і клацають лелеки
В гнізді, високо від людей.
Серпанки падають в ріку́,
Величний відкривають Сокіл.
Останнє голосне "кукурі́ку",
У курнику завжди неспокій,
Та в кошику яєць без спину,
Готова йти на пашу худобина...
А я в бадьорості шаленій,
Туманами біжу і оживаю,
Купаюсь в свіжості зеленій,
Із трав росу збиваю.
Дивлюся на печеру я гори тієї,
Невже колись долазив і до неї...
...ковзав по слизькому камінні,
хапався ціпко трав коріння...
Дзюрчала долі Смотрича вода,
Ослабну, оступлюсь, буде біда…
Ось так і над серпанками завис,
Щоб впевнитись, що є в печері лис,
За обрій глянути, угледіти там Рим...
О, Боже, яким я був, наївним і малим...
Час повертатися до хати,
Бо баба Міла почала гукати…
А на сніда́ння гре́чана лемішка,
На салі, з овочами, з м’ясом…
Вона мене старалась тішить,
Не схуднув би онучок часом...
*фото від автора
