(в продовження теми)
***
На тлі весняних перемовин
тире, три крапки, знак питань,
а дощ нічний завзяття повен,
жадає, жде моїх зізнань.
Йде там, де брам старих захристя,
і сіє споминів рої,
живуть і досі в середмісті
на голос читані мої
вірші минулих перемовин,
де вже каштани гублять цвіт,
і я пливу за ним на лови
у пам"ятучий диво-Світ.
Вслухаюсь в тишу, чую наче
той млосний дотик звіддаля,
і недосяжний щем побачень
під плач дощу на ноті «ля».
Про що той дощ? А хтось все знає,
що «ля» - то «лю», але мовчить,
і я помовчу з ним навзаєм,
хай дощ…до ранку мить… щемить
25.05.21
