... камінці загортали в обгортки від барбарисок,
пригощали і друзів, і недругів - все ж тимчасове
і навіки віків, за законами передмістя.
Конституцію літа писали без краплі крові.
... обривали в бездонний слоїк вишневе тіло,
прогинали гілки, споглядаючи сонця захід,
кісточками стріляли влучно, хоча й без цілі,
а вуста наливалися соком, можливо, ягід.
... присягались ніколи більше, нізащо в світі
та шукали пригод на хвильку або на тижні,
пропускали усі обітниці через сито,
поцілунків іще не псувала кислинка вишні,
але шкіру вкривали сироти безбороннно,
віщувала зворотній відлік серпнева тиша,
вже бентежили душу враз спорожнілі крони,
вже точив черв‘ячок перших сумнівів або віршів.
... розбивали ущент надвечір’я глуху акустику
відчайдушно вбирали тепло, необачно і гамузом
(згодом з’являться в серці отвори, в грудях - вузлики,
десь завбільшки із вишеньку, за попереднім анамнезом).
Після себе залишимо наміри і безсилля,
Камінці у обгортках, обставини без пом’якшень.
Кілька літрів варення, якого ми не любили.
А дерева іще цвістимуть,
Проте інакші.
