Чи чули ви, як пахнуть роси?
Чи бачили ту часточку краси,
Коли трава лягає у покоси
І чути голос срібної коси?
Живий оркестр простої косовиці
Під перешуми польових вітрів.
Яка велика сила чарівниці -
Привабливої музики без слів.
Чи чули ви, як сонце пити просить
І позичає воду у трави,
Яка, співа, лягає у покоси
Й п'янить дурманом з ніг до голови?
Неначе диво-казка оживає
І навіть час спиняється на мить -
Це не у сні, це поле так співає,
Це пісня косовиці так бринить.
