Чи хтось цікавився про когось,
Яке за творами життя?
І чим займаються поети,
І як проходить їх життя?
Та чи сидять у кабінеті
І мрію мріють про буття,
І як проходять дні та ночі,
Які вирують почуття.
А може ходять поміж нами
Чи це дорослий, чи дитя?
Та помічають те незриме,
Інакше бачать це життя.
Хтось пише лірику, хтось прозу,
Кохання, сльози, каяття.
Чи щось незвично-фантастичне,
Солодкі мрії майбуття.
Не всі сидять у кабінетах
Та мрії мріють про буття.
Та обкладуться словниками,
Чекають музи прибуття.
Буває пишуть, бо так треба,
Тим заробляють на життя.
Як є талант, він не пропаде,
Нехай не лине в небуття.
А інші пишуть із душею,
В усіх є різні заняття.
Гуляють парками, працюють,
Латають зношене взуття.
Черпають з всесвіту натхнення,
Віршів таємне зачаття.
Рядки так, ніби оживають,
В них серця чується битя.
І кожен твір, він має душу,
Так ніби мамине дитя.
І обцілує, приголубить,
А згодом випустить в життя.
І полетить той вірш по світу,
Кудись далеко в майбуття.
Та заховає за собою
Поета сховане буття!
by Shtuka Yaroslav
23.01.2021
Дуже гарний вірш з глибоким змістом.
Написаний майстерно, дуже виразно.
Цікава прбудова вірша - поет має право будувати вірш так, яким він сам його хоче бачити.
Мені, принаймі, подобається.
Автору респект !
Штука відповів на коментар Родвін, 11.04.2021 - 09:31
Пане Миколо дякую за коментар . мені приємно що вам сподобався вірш.