«Філософ» ти життя мого й моїх кульбаб зів'ялих..
Моє улюблене таксі від кораблів причалих.
*
Чудовий Бостоне: "Привіт". Потішний потішати.
Ми гості простору твого, не треба заважати..
*
«Моя філософко куди?» «Я речі приміряти».
«Благаю любо йди сюди, іди до мене спати».
Без неї спати я не міг, то були жахи, муки,
бо доторканнями мене тримали її руки.
*
«Музей поганого мистецтва» відвідали зрання..
картини в ньому хаотично висіли навмання.
Це дивувало тільки нас, лиш ми не розуміли..
від диму білих сигарет кімнати туманіли.
Курили критики лихі й мистецтво розбирали,
картини жорстко по при сміх собі коментували.
Творці й художники собі із боку підкуряли,
в своїй компанії новій тривожно нервували.
*
Нас шумне місто десь вело гуляючи із нами..
нам Бостон власне, аж для нас, світився ліхтарями.
До банку ближнього зайшли готівки трохи зняти,
з грошима вже кудись ішли пригод нових шукати.
*
Ми в ресторани вже не йшли, були на цьому тижні..
кудись нас гнало, де фонтани стріляли дивовижні.
*
Від океану вітер дме, на нас, нашу терасу.
Готель тримав тебе в руках, єдину мов прикрасу.
Таких у ньому не було, як ти, як ти кохано..
це в Массачусетських краях навік буде змовчано.
Улюблений твій виноград ми так і не доїли,
кидали сміхом догори пташатам, що летіли.
Коктейль, що сильно я люблю, ми теж не допили,
так необачно по собі незграбно розлили.
*
Здіймавсь над хмарами літак, здіймався щохвилини..
на Дорчестерських пагорбах ховалися ялини.
Ти не прощайся з нами ще, о Англіє Нова..
у нас пригодами тепер набита голова.
????????????????
Ми не додому ще летим, у нас існує ціль:
твоїх відвідати сусідів - Бруклін й Сомервіль.
