Біла ворона не вимовляла літеру "Р".
І тому майже весь час мовчала.Соромилася.
Хоча інші мало уваги звертали на її КАЛтавість,бо ж досконалих немає ніде.
Вони теж і КАЛтавили,і заїКККАЛЛЛися.
Та проте біла ворона мовчала.
Тому що для решти вона була більмом в оці.
Адже споконвіку чорносажні не люблять білосніжних.
ЧОМУ?Цього не знав ніхто...
Можливо,тому що ,як
Темрява-це відсутність світла,Зло-це відсутність добра,
Так само і
Чорний колір-це відсутність білого....
Можливо....Хто зна....
Біла ворона мовчала і соромилася.
Свого недолугого "КАЛ" і свого білого кольору.
Якось вночі,перед Різдвом, ій приснився сон.
Снилося,що вона не ворона,
А білосніжний Ангел з великими-превеликими крилами.
І поруч неї таких же світлих і добрих Ангелів тисяча тисяч.
Ворона проснулася від холоду.
Ще було поночі,але навкруги було справжнє диво!
Все було вкрите м'якою білою ковдрою.
Перший сніг!А який білий!
"КАЛЛ!КАЛЛ!КАЛЛ!"На все горло калкала ворона.
Її щастю не було меж.
Адже тільки вона знала,що це не просто перший (І взагалі перший в її житті)сніг,
А це Ангели линяли і своїм білим пухом вкрили землю.
Люди теж були щасливі.Далеко за селом ,аж до до само неба було чути спів:
Радуйся ,ой радуйся земле,Син Божий народився!
17.12.20.
Цікава притча, Олексію! 
