Замок повітряний із павутинок,
З вранішніх крапель росинок-сльозинок,
Ми на кленовім листку збудували,
Як на долоні, і тут проминали
Несамовиті, сповиті в жадання,
Ночі короткі і ранні світання.
Тільки не знали, що літечко-літо
Може зів’янути як пізні квіти…
Серпень ожиновий в безвість пірнає,
Обрій вогнем вже ось-ось запалає,
Вітер зірве наш листочок кленовий,
Вийдуть дощі невсипущі на лови.
Згодом, колись у своєму волоссі
Знайду оту павутинку, під осінь.
Гарно! 
Дякую
