́
Дивлюся у вікно потягу
І не лише я
А у вікні не осінь і падолист
У вікні прокручується моє життя
Рік як закінчилася війна
Недалечко залізнична станція
Не рідше двох годин їдуть потяги
Гуркочуть пасажирські і вантажні
По великому залізному мосту
Багато селян працюють у Запоріжжі
Мені біля трьох років
Замість іграшки магнето
Пристрій з ручкою який дає напругу
Десь так вольт 60-70 якщо прокрутити
Для виклику кореспондента
На другому кінці телефонного дроту
В той час я звичайно
Нічого цього не міг знати
Бо й запасу слів ще не мав
Друге діло Татусь
Що працював на залізниці зв'язківцем
Матуся була зайнята
Ще з меншою сестричкою
Моїм найкращим другом у майбутньому
Мою увагу привернула Бабуся
Яка в цей час вправно управлялася
Біля великої подвірної печі
З довгим рогачем випікаючи хліб
Пахощі від якого дражнили ніздрі
Тісто всю ніч нуртувалося в діжі
Йому так хотілося вирватися з неї
Цікаво куди б воно побігло
Замукала Майка
Наша славна годувальниця
Прийшла з череди раніше
Занедужав пастушок
Якось корівки знаходять свій двір
Тієї довгої хати зробленої навіки
З товстими майже метровими стінами
Із саману вже давно немає
Її збудував Дід Оксентій
Якого в 1937 році репресували
За безглуздим наклепом
Тож знав його лише по розповідям Матусі
Він ще до революції побрався
З Бабусею Палажкою молоді та красиві
Планували жити довго й щасливо
Народили чотирьох діток
То й зосталася з ними одна Палажка
Мав у домі колись своє місце й коник
Сіно для нього закидали аж на горище
На якому було цікаво бувати
Коли вже підріс
І міг по драбині піднятися до ляди
Відкрити її і на екскурсію
Там була сушка з саду
Бабуся сушила на сонці і в печі
Старі ікони різне господарське начиння
Через віконце в причілку
Падало світло а в ньому
Плавав золотий пил
У дворі був колодязь з журавлем
Журавель той з акації
Закопана рогатина а на ній
Довга жердина знизу з грузилом
Частина залізної рейки
А до високого кінця через цеп
З цеберкою треба було з силою
Тягти опускаючи вниз у колодязь
Набиралася вода і легко
Журавель підіймав холодну водицю
В довгому городі аж до лук
Чого тільки не росло
А в кінці викопана криниця
Зовсім неглибока з відображенням неба
В якій була джерельна питна водиця
З якої поливалися рослини...
Трохи далі Дід Оксентій з сусідами
Вирили довгу дренажну канаву
Яка вела до рівчака
Що брав тут початок з джерел
А по ньому в річку Конку
Зливалася поверхова вода
Дякуючи цьому заболочена низина
Стала придатною для землеробства
Та опісля Хрущовських реформ
Не колгоспникам зоставили лише коротенькі городи
Не поновлювані дренажні канави зникли
І земля стала знову болотом
А сьогодні й рівчак заполонили сміттям
Джерело зникло річка стає маловодною
Село спорожніло валяться покинуті оселі
Роботи на селі не стало
До Запоріжжя всього два коротенькі потяги
За день вранці і ввечері
Там на заводах постійні скорочення працівників
Пасажиро потік мінімальний
Залізничні колії заросли травою
Якась здичавілість
Порожнеча в душі і ззовні
Надворі двадцяте століття...
...Та ось вже й зупинка
І перерва споминам
12.10.2020р.
С полочки корневища
Смотрю в окно поезда
И не только я
А в окне не осень и листопад
В окне прокручивается моя жизнь
Год как закончилась война
Недалеко железнодорожная станция
Не реже двух часов едут поезда
Грохочут пассажирские и грузовые
По большому железному мосту
Многие крестьяне работают в Запорожье
Мне около трех лет
Вместо игрушки магнето
Устройство с ручкой которое дает напряжение
Где-то так вольт 60-70 если прокрутить
Для вызова корреспондента
На втором конце телефонного провода
В то время я конечно
Ничего этого не мог знать
Потому что и запаса слов еще не имел
Второе дело Отец
Работавший на железной дороге связистом
Мамочка была занята
Еще с меньшей сестренкой
Моим лучшим другом в будущем
Мое внимание привлекла бабушка
Которая в это время ловко управлялась
Возле большой подворной печи
С длинным ухватом выпекая хлеб
Благоухание от которого дразнили ноздри
Тесто всю ночь бурлило в бочёнке
Ему так хотелось вырваться из него
Интересно куда бы оно побежало
Замычала Майка
Наша славная кормилица
Пришла из череды раньше
Заболел пастушок
Как-то коровки находят свой двор
Той длинной избы сделанной навеки
С толстыми почти метровыми стенами
Из самана уже давно нет
Ее построил Дед Аксентий
Которого в 1937 году репрессировали
По нелепой клевете
Поэтому знал его только по рассказам Мамы
Он еще до революции обручился
С бабушкой Палажкой молодые и красивые
Планировали жить долго и счастливо
Родили четырех деток
Так и осталась с ними одна Палажка
Имел в доме когда-то свое место и конек
Сено для него забрасывали аж на чердак
На котором было интересно бывать
Когда уже подрос
И мог по лестнице подняться к ляде
Открыть ее и на экскурсию
Там была сушка из сада
Бабушка сушила на солнце и в печи
Старые иконы разная хозяйственная утварь
Через окошко в боковой стене
Падал свет а в нем
Плавала золотая пыль
Во дворе был колодец с журавлем
Журавль тот из акации
Закопана рогатина а на ней
Длинный шест снизу с грузилом
Часть железной рельсы
А к высокому концу цепляли цепь
С ведром надо было с силой
Тащить опуская вниз в колодец
Набиралась вода и легко
Журавль поднимал холодную водицу
В длинном огороде вплоть до лук
Чего только не росло
А в конце выкопана копанка
Совсем неглубокая с отражением неба
В которой была родниковая питьевая водица
Из которой поливались растения...
Чуть дальше Дед Оксентий с соседями
Вырыли длинную дренажную канаву
Которая вела к глубокому оврагу с ручьём
Что брало здесь начало из источников
А по нему в реку Конку
Сливалась поверхностная вода
Благодаря этому заболоченная низина
Стала пригодной для земледелия
Но после хрущевских реформ
Не колхозникам оставили только коротенькие огороды
Не возобновляемые дренажные канавы исчезли
И земля стала снова болотом
А сегодня и овраг заполонили мусором
Источник исчез река становится маловодной
Село опустело рушатся заброшенные дома
Работы на селе не стало
До Запорожья всего два коротеньких поезда
За день утром и вечером
Там на заводах постоянные сокращения работников
Пассажиро поток минимальный
Железнодорожные пути заросли травой
Какая-то одичалость
Пустота в душе и извне
На дворе двадцатый век...
...Да вот уж и остановка
И перерыв воспоминаниям
12.10.2020 г.
Прочитала на одному диханні. Сіра, але правдива картина.Знаю, що Ви російськомовний, але написано добре. Не так просто писати українською, але хвалю. Ви УКРАЇНЕЦЬ!!! Дякую. (надворі 21 століття).
Щиро дякую, пані Ганно за такий об'ємний і ґрунтовний коментар. Розповідь автобіографічна. І Матуся і обидві Бабусі українці. Лише Дідусь по лінії Батька - білорус звідки й походження прізвища. Школа українська, Інститут на 80% на українській мові викладання було. А робота майже все життя на російській. Буваючи на Львівщині в Трускавці - мова там відрізнялася аніж на Запоріжжі. В словниках багато специфіки. Стараюсь писати класичною мовою. Дякую за візит, приємно.
