оріоне, подай мені певний знак,
якщо помилюся й зроблю щось не так.
поглянь: я стою на горі, й почуваюся добре, –
можу з тобою хильнути п'янкого зоряного вина.
оріоне, запали свої вогні!
ці ночі – такі небезпечні й сумні!
охороняй цей обшир від обрію до горизонту,
а я – десь тут посередині з вірою в завтрашній день.
твій собака, між иншим, світиться
ясніше, ніж сам господар; твій діямантовий меч
тим часом, як світ кудись котиться,
мерехтить невдоволено й грізно.
вкрийся хмарою, заспівай та ходи до нас, до людей.
ти побачиш, як ми спимо й крутимося неспокійно.
бачив, як ти дивився на старого, що під вокзалом
сидить, огорнувшися чим попало і вкриваючися газетами.
тим часом буфет зачиняється: дві молоденькі буфетниці,
щойно вирвавшися надвір, вже змерзли, й біжать додому,
тримаючися за руки; їхні останні слова
вже відносить, жартуючи, вітер у глибини нічного челсі.
ой,
так і літа життя відлітають під бій молодого серця.
оріоне, подай мені певний знак,
якщо я десь помиляюся чи, як завжди, роблю щось не так.
втім, я стою нагорі, й почуваюся досить добре, –
можу з тобою хильнути зоряного вина.
там дівчата тремтять, чекаючи автобуса на зупинці.
цей вечір для них не вдався: ніхто в них не закохався,
не запросив до себе звеселити старого альцгеймера
виставою втрати цноти звідси на тисячу миль
оrion, jethro tull
ID:
891268
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.10.2020 00:03:30
© дата внесення змiн: 10.10.2020 00:03:30
автор: Alisson
Вкажіть причину вашої скарги
|
