Сьогодні зайшла ніч – натурниця Куїнджі.
Вона в мереживній напівпрозорій тканці.
На місячній доріжці в сяєві стоїть й жде,
Допоки сплине світ в зірчастій вишиванці.
Перкаль відцвілу літа горне у сувої.
Нових натче на той рік матінка природа.
А ночі личить чорне й татуа́жі хною –
Тож виглядає стильно, а тому і горда.
Гуляють тілом панни прохолода й дріжі,
Чому ж не пишуться портрети мастихіном?
Покваптеся, Михайли, Янусі, Луїджі,
Бо вже шукає обрій пасочок кармінний.
Прекрасна поезія про натурницю Куїнджі в мереживній напівпрозорій тканці!Майстерно, дорога Валентинко! Щастя Вам, процвітання на поетичній ниві і удачі!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00