ти матимеш лиш одну спробу. правила – дуже прості;
істина буде там, де її вже не буде видно.
пояснюю: ви чуєте, як здалеку щось насувається.
невдовзі вже можете й бачити:
мокре, бліде, й моргає,
мов вицвіла кінозірка.
а там, у високому замку, куди вам немає входу,
вже скоєно злочин. вони примусять її до крику,
рвучи її тіло пальцями і гризучи зубами.
в відчаю дівчина бачить: всі її мрії скасовано.
вона потребує знеболення. хтось його принесе;
раптом ти бачиш: загублений джоні!
ось хто виє на місяць.
час прискорився. час прискоритися! боже, час обирати.
не бійся: це буде легко: до тебе вже там усміхаються
дівчата з гострими білими зубами
в придорожній корчмі.
однак ти досі бажаєш знати приховану правду.
що ж, це також можливо: великі й ще більші проблеми
так само чекають, що ти зробиш свій вибір правильно.
там, в долині, в заплаві, чується тихий спів.
алігатори тихо співають. вони співають про те,
як дуже сумний сільський хлопець не вмів танцювати,
бо щоразу, коли він танцює, музики рвуть собі струни.
ти все шукаєш; ти все ніяк не знаходиш того знеболення,
бо щоразу, коли знаходиш, хтось стріляє тобі прямо в голову.
такі правила, синку. поглянь: он загублений джоні
спокійно виє на місяць.
цей хлопець здається дуже поганим, злим.
насправді він дуже старається, та щоразу, коли він ставить
на правильний номер, той номер зникає з лиця арифметики!
як таке може бути? ти знаєш веселу саллі?
щоранку вона, мов сновида, блукає містом,
і скуповує нижню білизну в крамницях, яких нема!
потім вона в тій білизні фігурує на фотографіях,
і це вважається доказом, що весела саллі існує.
не дивуйся, що ми сидимо на вокзалі в залі очікування.
гучномовець знов верещить, що люди забули про людяність;
що виховання калічить дітей, а школа їх добиває,
і ще там про щось. ти, як завжди, шукаєш кредитну картку,
та де вона знов поділася? на бога, знайди її швидко!
немає? загублений джоні там,
як завжди, виє на місяць
lost johnny, motörhead
