У Полковничім Червінці
Склали в кучу всі червінці,
Що ночами заробили,
Собі донечку купили.
А щоб людям була мила,
Нарекли її – Людмила.
Люда й справді стала мила,
Там же ж школу закінчила,
З свого рідного села
В педучилище пішла.
Пройшов час і Люда мила
Педучилище скінчила.
Юну, гарну, мов смерічку,
В Черевківську восьмирічку
Педагогом призначили.
Вісім років діток вчила,
Не один дала урок,
Поки стрівся Циганок.
Написала Люда плани,
Вийшла за Івана.
Та й знайшли в капусті лялю,
Нарекли її - Наталя.
Знають в Згурівці й Ставищі,
Що освіта в Люди – вища,
Володіє педохистом
І працює методистом.
Та прийдеться нас признаться:
Нашій Люді – двічі двадцять.
Ой, лебідонько ти наша!
Наливай по повній чаші,
А ми вип’єм, заспіваєм,
Щастя й долі побажаєм.
Хай міцним буде здоров’я,
Хай минає безголов’я,
Щоб до сотні в парі жили,
Що хотіли – те й робили.
Щоб праправнуків діждали,
Щоб хліб і було сало,
Щоб у хаті були квіти,
Щоб любили Люду діти
І батьки, і вчителі,
Щоб був мир на всій землі.
Щоб кохались на «п’ятірку» -
Люди й Вані скажем: «Гірко,
Будьте лагідними в парі!»
Ваші Коля і Тамара.
15.06.1996
