Розправив крила сизий вечір,
Шугнув стрілою на вікно...
Лиш в сутінках предивні речі
Очам побачити дано...
Коли земля в одвічнім плині
На північ зробить поворот,
Проллється тиша по краплині
У суєту буденних нот...
На темнім плесі небосхилу
Засяє зір яскравий хвіст...
І ніч, піднявши всі вітрила,
Погасить вікна сонних міст...
Додолу скинувши оману,
Загляне в душу без прикрас,
Де воскресають, як з туману,
Уривки спогадів і фраз...
Тремтить, натягнута до краю,
Думок невпинних тятива...
Насправді, тільки тиша знає
Найзаповітніші слова...
І вам бажаю світлого дня. 
