І ось вже знову вишня розквіта...
Вже вкотре розквітає з того часу.
Тоді, здавалось, закінчилось життя,
А виявляється, що ще й не починалось.
Тоді, здавалося, що той опалий цвіт -
Моя душа розтоптана до болю,
А ті квітки, що облетіли з віт,
Я називала нашою любо'ю.
А ти любов і душу розтоптав...
Без співчуття і без краплинки жалю
Ще й крила щастя на останок обламав,
І, незважаючи на біль, ламав безжально.
Неначе пазл, складала крила ті,
Душа почала знову оживати
І ось вже знову на тій вишні цвіт,
І знову, з часом, буде облітати...
І будуть вишні красуватись на гіллі,
І того цвіту наче й не бувало...
І крила знов, здійнялися мої,
А у душі кохання розквітало.
23. 04. 20
зворушлива лірика 
