І я колись був молодим,
світанки радісно стрічав,
прощавсь з дитинством золотим,
без жалю кожен день втрачав.
З транзистора бітли лунали,
портвейну пляшку п'єм на трьох,
дівчат красивих цілували,
жили на зламі двох епох.
Серпа і молота епоха
за сині джинси заховалась,
ера не ляканого "лоха"
на їх теренах починалась
Як навіжені мчались дні,
роки розвіялись мов дим...
Та все ж не піддаюсь хандрі —
і я колись був молодим!
19.04.2020 р.
І Вам найкращого. У Вас,(правда)дуже чудові вірші з описами природи. Я так не вмію. Жінки вони більше ліричні і ближче до природи, та Вони сама природа і є.
Дякую. 
