Сестричко, ми мов дві краплинки,
Що разом ніс гірський потік,
Та вливши нас в могутню ріку,
Розкинув долі віддалік.
Сестричко, ми мов дві рослинки,
Що поруч виросли в землі,
Нас розсадили людські руки,
Й розтанули лиш уві млі.
Сестричко, ми мов два листочки,
Що тріпотіли на гіллі,
Та нас зірвав грайливий вітер,
Й поніс по світу на крилі.
Сестричко, ми мов дві пташини,
В гнізді високім віднайшлись,
Та ось настав час полетіти,
І ми навіки розійшлись.
Були ми мов ті намистинки
В єдиній мушлі десь на дні,
Та космос вирік розлучитись:
Залишив спогади одні.
Чи памятаєш наші пісні,
Й секрети на ніч повсякчас,
Веселі пустощі та ігри:
Світ завмирав навколо нас!
Живе в нас лагідність бабусі,
Дідусів усміх, мамин хист,
До всього за що беремося,
Й від татка: прагнем смислу зміст.
Навколо все змінилось нині,
Й не буде зараз - як колись,
Тобі, ріднесенькій людині,
Кажу тихенько: повернись....