Ти часто на побачення приносив квіти –
Великий оберемок білих хризантем;
Дощ тихо накрапав, і листя мокре вітром
У деяких місцях зривалося з дерев
І стрімко падало на вогку землю з віття.
Ти часто на побачення приносив квіти –
Великий оберемок білих хризантем;
Дощ тихо накрапав… німі природи свідки
Підказували, що взаємин не сплетем
З приречених подібних, хоч і пишних, квітів.
Дощ за вікном… у вазі білі хризантеми
З гіркими пахощами сирості й нудьги.
Вони уже не викликають сліз у мене,
Лиш смуток і гнітючих спогадів думки,
Які забути й досі неспроможне серце.
23.05.2014
