Страждання, як ланцюги, навколо серця обвилися,
Спогади й минуле зімкнули їх в замок,
Я проживаю той день знову й знов,
Благаю, щоб ще хвилину зі мною залишився.
Поспіхом подих вітру став свіжіший,
Невже це весна? А як же ти?
Аромат квітів душу втішить,
На одному місці стояти – не зовсім іти,
В очах сльози, а навколо навіть терни
Молодими листочками обзавелись,
Усвідомлення життя тебе зверне
Із того шляху до якого ти звик.
