Жаль… за скалічені долі,
Що війна (розруха) залишила,
Що із рідним краєм, із близькими,
Вона ці долі розлучила.
Жаль… за поранених,
Що повмирали з думкою не про смерть,
За всіх, хто нею хвалений,
І нею розбитий вщент.
Жаль…за пролиту кров,
за вірність і обставини,
У кого дім був там, де був покров,
у тих, чиї могили травою позаростали.
Жаль… що ми і вільні,
Й радісні, не знаємо шляху свого,
Він, ніби на терновому вінку покладений,
І як він, тягнеться по колу.
Жаль…що не всі побачили,
Як світ розцвів, нарешті, своїм цвітом,
А не чужим, ми всі красиві, зважені
Прадідів, прабабусь є діти.