Піщинки, як краплі дощу, як зорі небесні, однакові, але водночас різні між собою,
Як день і ніч, пітьма і світло, сон і бадьорість, аж так!
Натомість їхня суміш творить пустелю із піску,
Так і люди, схожі одне на одного та водночас різні,
Як сон і бадьорість, пітьма і світло, день і ніч, і більше того!
Як однакові струни, але з різним звучанням, як кожен закоханий зі своїм коханням,
Натомість разом творять міста, містечка, села, країни! Що перенасичують світ, який спорожнів би без людей.
З польоту птаха, люди біжать хто куди, оживляють вулиці з самого ранку,
Метушиться кожен по - своєму, шукаючи сенс у своєму існуванні.
Любов – ось цей сенс,
і більше не шукай сенсу,
шукай любов.
і вам 
