Я подумала: буду писати
Так, щоб ім’я Христа не згадати,
Щоб про Нього писати в загадці,
А Він стане хай видний в розгадці.
Я подумала: буду писати,
Та не чітко про Бога казати;
А читач хай осмислить, збагне,
В тому вірші добро віднайде.
Так подумала, так забажала,
Та, на жаль, у ту мить ще не знала,
Що диявол – мій ворог, лютує,
Щоб не чули про Спаса пильнує.
Хоче, щоб це Ім’я не звучало,
Щоб серця від гріхів не звільняло,
Щоби люди про Бога забули,
Як поменше б про Господа чули.
Злий не проти добро щоб чинили,
Корисливо без Господа жили.
Він не проти, щоб ми помагали,
Доброту без Христа величали.
Він не проти, щоб ми посміхались,
Щоби чемно з друзями вітались.
Злий не проти, щоб люди старались
І на добрі діла покладались.
Та він хоче, щоб люди без Бога
Те творили…о, хибна дорога!
Бо в Ісусі лиш тільки спасіння.
Без Нього є марні доброчиння.
Я хотіла писати, про Бога ж
Не сказати…о, хибна дорога!
А тепер зрозуміла і каюсь,
До Ісуса Ім’я повертаюсь.
Хай лунає це Ім’я святеє,
Де іще віднайти нам такеє,
Щоб спасало від пекла і муки,
Й позбавляло із Богом розлуки!?
Ти, Ісусе, мені поможи,
Сам про Себе у вірші скажи.
Хай почую і людям звіщу
Добру Звістку, допоки живу.
ID:
869883
Рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата надходження: 29.03.2020 19:12:16
© дата внесення змiн: 29.03.2020 19:12:16
автор: Лілія Мандзюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
