Забери мене звідси подалі.
Я тут розум втрачаю і мрію.
Та у тебе там свої печалі:
Не той настрій,дратує все.Вірю.
А чи знаєш ти,скільки тут болю?
А чи знаєш ти,що мені сниться?
Я мов птах,який рветься на волю,
Та навколо — суцільна в'язниця.
Я готова з тобою у пекло,
Та портал лиш для мене відкрився.
За вікном легкий холод.Вже смеркло.
Ти,мабуть,за цей день так втомився...
Я хотіла б спалити кімнату,
Розтрощити обридлі ті стіни
І чекати солодку розплату.
Та не можу —в мені ці руїни.
Я б набрала твій номер вночі
І кричала б,коли ти мовчиш,
Прочитала б всі свої вірші.
Але пізно.Мабуть,ти вже спиш.
Сил немає.Тебе так бракує...
Хоч давно вже не вірю у диво.
Мене відчай щоранку цілує.
Та,мабуть,це не дуже важливо.
Я шукатиму шлях свій до раю.
А ти не хвилюйся, зроби собі чаю.
