Так осінь приходить. Вона ненавмисно
Втрапляє у серце туманним смаком,
Їй сумно, волого так прикро, аж тісно,
Що хоче летіти кудись літаком.
У светрі, закутана тихо навшпиньки
Підкралась до вмитого сонцем вікна,
Їй так, які нам, прокидатися ліньки
І мріється в бабинім літі вона.
Їй чаю налийте з лимоном і медом,
Впускайте в кімнату, волосся сплетіть,
Накрийте любов’ю, спокоєм і пледом
Затишніше стане усім хоч на мить.
Так осінь приходить. Вона не навмисно
Штовхає до праці, до дії, до мрій,
Приймати усі пори року корисно
У душу, у серце, у світ світлий свій.
21.09.2019