Ще Дух Різдва у високості,
Кутя, узвар, ялинки, мішура…
Ще рідні поспішають в гості,
А в Україні й світі знов журба…
Різдв’яна лиш пора настала,
Ще звук колядок за вікном,
Та Чорна Зірка з неба впала,
Що розкидала смерть кругом…
Мабуть, такі й не снились грози –
Чийсь син спішив на навчання…
А чи донька втирала сльози,
Що почуттів не віднайшла…
Спішили всі кудись сьогодні,
Хто до родини, хто на труд…
Але зійшлись в одній могилі
Де тільки попил віднайдуть…
Згоріли вмить чомусь даремно,
Та в небі душі залишили там –
І християни, й мусульмани,
Чи й ті, що іншим віддані Богам…
То ж свічку чорно-різдв’яную
У серці кожнім нині запалім
За тих, що вік свій завершили,
Молитву щиру прошепчім…
І за загиблих, і за себе
Складім сьогодні молитви,
Щоб благодантим було Небо,
Коли б туди ми не пішли…
08.01.2020
#поезія_Іванна_Осос
