За горизонтами, далеко від землі
Палали в океанах кораблі…
На дно лягало затонулим
Що не згоріло вщент, до тла…
Так ми прощалися з минулим,
Наївно позбувались зла…
А зло жило, тягнулося за нами,
Бо в душах злих зосталось…
Ми знов боролися із штормами,
Воно лиш кріпло, потішалось…
Наївні ж ми, бо істину забули -
Нікуди не дівається минуле,
Воно не покидає нас, не йде…
Від себе ж не сховаєшся ніде...
Добро плекайте в душах, люди,
Тоді воно із нами вічно буде
На небі, в морі й на землі
І будуть цілі кораблі!.
