Від тебе до мене вічність ... і ниточки
тонкі і прозорі - міцні, як сталеві струни.
Беруть свій початок в мені і, як ті річки,
Впадають у тебе безмежно глибоким сумом.
І рвала ті ниті, і знову в'язала їх...
Тих вузликів вистачить сотням разків намиста.
Крізь ранки і будні, дощі і лапатий сніг
між нами нитки, переповнені дивним змістом.
Вони незліченні й щомиті їх більш на одну-
обплутує серце липка і жива павутина.
Від мене до тебе вічність того вогню,
від тебе до мене вічність тієї сили.
І як би не було, який би не був крихкий
цей світ у промінні твого мовчазного неба,
між нами лишається вічність... і ниточки,
що срібними струнами тягнуть мене до тебе!