Лилась чарівна музика з вікна,
І голос проникав у саму душу,
І серденько здригнулося, вона,
Побачити іі я зараз мушу.
Я підійшов, фіранку відхилив,
В вікні, ізвідки музика лилася,
Вона співала, а з- під чорних брів,
Чарівний погляд в далечінь вдивлявся.
Вона співала серцем, а душа,
Кохання виливала в кожнім слові,
Сльоза бреніла на іі очах,
Неначе соловей співав в неволі.
Іі чарівний голос затихав,
А потім знову ливсь на повні груди,
О, краще б я іі був не кохав,
Мене той голос просто зводив з глузду.
І я відчув, як голос забренів,
Вона вмивалася пекучою сльозою,
Лилася тільки музика, без слів,
Де кожен звук наповнений любов"ю.
І я не витримав, із серденька мого,
До неі ніжна пісня полилася,
І так, неначе сонечко зійшло,
Іі кімната сповнилася щастя.