І де ж сховалася зима?
Усе її нема й нема.
Мабуть, вона у душах наших.
Та там була ж весна!
Невже зимі поступилася
Місцем вона?
І ось тепер
Холодно так на душі.
І коли ж то стане усе
На місця свої?
Ми ж готуємося до Різдва.
Раз, два, три, чотири...
Далі йти не маєм сили.
Як? Не має сили?
Не має сил уже прощати.
А наш непрощений гріх
Не пускає Різдво на поріг.
І як розуміти це -
" Благословляйте ворогів своїх",
І лише на добрі справи.
І обороною буде нам Господь.
Він і захист, і покров наш.
Господи, обдаруй нас силою прощати
І свої гріхи визнавати.
Злий язик, що проклинає,
Ворога ніяк не здолає,
Лиш собі нашкодить,
І себе в туман безнадії і зневіри вводить.
І блукатимемо по світу,
Шукаючи дорогу правди, справедливості,
Примирення допоки
Не побачимо своєї гріховності.
А хто із нас без гріха?
Як? Я не володар свого життя?
Я ж свобідну волю маю,
Між добром і злом вибираю
Та... волі Божої не знаю.
дякую
Гарно! 
