Над Корещиною линуть
Трелі Солов’їв,
Так її чарівний голос
По світу летів.
Чураївни світлий образ
В грудях струменить,
Так чому ж моє серденько
Ниє і болить?
На Покрову, на світанку,
У сім’ю Коржів,
Приніс лелека татку
Донечку із снів.
Та не встиг порадіти
За доню татусь,
Бо рано їм розлучитись
В житті довелось.
Підростала дівчинка,
Немов тополинка,
Народилась на землі
Справжня українка.
Ось і вишня у саду
Усім свідком стала,
Як під татову гармошку
Тут вона співала.
Та співала так красиво,
В усякому разі,
Що її почув сам Оченаш
В Капелі у КРАЗі.
Запросили її в хор
Всім вельми відомий,
І потекло життя рікою,
В сім’ї «вольній, новій».
Полтава - філармонія,
Потім Черкаський хор,
І пісня "Степом, степом".
Що визвала фурор.
Кохання загорілося,
Мов долі два крила,
Лебедина вірність
В серці розцвіла.
І де б співачка не була,
Щоб там не робила,
Завжди чайкою на крилах
До села летіла.
До рідного дому,
До отчого храму,
В надії обняти
Коханую маму.
Мамо – матусю, Ви моє щастя,
Ви мій єдиний оберіг,
Де б не була, лечу до вас я
На святий батьківський поріг.
Але ми в житті не вічні,
Тож прийшли часи трагічні,
Проводжають в останню путь,
Музу нашу, яку Чураївною зовуть.
Як ніколи не змінить
Річки течію,
Так повік ми не забудем
Козачку свою.
Роки за роками збігають,
Часи пролітають, мов мить,
Не меркнуча слава героїв
У вічності буде жить.
ID:
858072
Рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата надходження: 15.12.2019 18:56:10
© дата внесення змiн: 15.12.2019 18:56:10
автор: Валентина102
Вкажіть причину вашої скарги
|
