На теплу поверхню спливаю,
Лежу, мов інжир в молоці,
З душі щось навіки змиваю,
Стираю свій грим на лиці.
А ранок розтоплює пічку
І змащує золотом скло,
Кладе в молоко темну нічку,
А з нею і все, що було.
В годиннику стрілки співають,
Два птаха сидять на руках,
А хвилі молочні гойдають
Від ночі розвіяний прах...
Прокинулись дзвони, на диво,
Можливо, предвісники змін,
Лежу в ейфорії, щаслива,
Вслухаюсь в божественний дзвін.
З душі щось навіки змиваю,
Стираю свій грим на лиці,
Очищена в світ виринаю
І тоне інжир в молоці...
***
