|
Моє село,мій чарівніший край,
манить до себе,твій казковий плай.
Я кожен раз,знаходжу в тобі,щось нове,
чарівне і величне,в той час просте.
Високі гори,що височіють,над селом,
могучість й силу,що неописать пером.
Зелений ліс і дві гірські річки,
малюють,цю картину,з своєї красоти.
То там,то тут-мандрую у селі,
хоч знаю,всі куточки-чого вони такі.
По новому,бачу красу,свого села,
міняє цю уяву-кожна погода і пора.
І знову ліс,одежу свою поміняв,
хоч і без листя,та загадковішим, він став.
Косовиця,що зеленю і квітами цвіла,
хоч не цвіте,а ще худоба випасається,там лісова.
Таке моє село-дитя Карпатських гір,
що утворилося,між річками і між,гірських лісів.
І силу має полонинську, міцність і красу,
тому тебе моя,ти Угля рідна,я так люблю.
ID:
857842
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.12.2019 18:01:24
© дата внесення змiн: 13.12.2019 18:01:24
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
А головне з повагою відношуся до таких людей,що не дивлячись ні нащо,люблять свій край.Не Трас-ви молодець! 
