Вправно ліс рубаєм.
І так виживаєм.
Холодні бо часи настають,
Та й совість замерзає у людей.
Ей! Україну не продаймо,
Про природу, люди, дбаймо!
Багатіймо у Господі,
"Бо де скарб твій,
Там буде і твоє серце" ( Мт. 6.21).
" Не збираймо собі скарбів
На землі, де міль і хробацтво
Нівечить, і де підкопують злодії
І викрадають. Збирайте собі
Скарби на небі, де ні міль, ані
Хробацтво не нівечить і де злодії
Не пробивають стін і не викрадають" (Мт. 6.19-20).
Рубай , та дерево Життя не зрубай,
Про рідну душу дбай.
Та відросте те дерево Життя,
Бо глибоке коріння має,
Воно щоразу відростає.
Пам"ятаймо чиїх дідів і прадідів
Ми внуки і правнуки.
Не знищене те дерево нашого роду,
І козацькому роду нема переводу.
Хто за честь і гідність,
І за любов до рідної землі і народу,
Той вибирає свободу.
Тож, ми уже не раби,
А діти Божі по благодаті,
І Любов Божу готові прийняти.
Коли словяни-українці будуть знати історію Русь-України, знати історію і мову свого народу, предків іїхню віру, тоді пробудеться генетична память і рабству настане кінець, інакше - кінець Роду.
яся відповів на коментар Сокол, 18.12.2019 - 11:47
