Не пишеться... не пишеться чомусь.
Про все на світі написали інші.
Буває, що хвилинами боюсь -
Мене нічого інколи не тішить.
Минає день, минає другий... час біжить
Й не помічаєш, що закінчивсь тиждень,
Душа якась порожня... не болить...
Печаль над нею, як мара, повисла.
І знову рік промчався на коні...
А у минулому, в цей час, все іншим було...
Чи, може, це наснилося мені?
Та ні... не сон... бо ж пам'ять не забула.
Це з часом пролетіло все, немов у сні
І мрія загубилася в тім часі...
Байдужість поселилася в душі...
І серце б'ється... й дивно, що не плаче.
