Життя моє-театр виїзний,
а я актор у ньому і видатний.
Товариші,сусіди і інші люди всі-
театру цього,виїздного глядачі.
Трагічна,романтична,чи життєва тема-
що буде у виставі,всім знати треба.
Буває аплодують, а буває і підказують слова,
упевнені,що краще знають,як мені прожити,моє життя.
Так прикро,що життя маю таке,
що всі чекають закінчення-як все буде.
Чекають всі,закінчення вистави,
а часом і самі,щоб я не знав,за мене ролі грали.
А це най прикро-чую у всіх таке життя,
з товаришів,перетворилися усі у глядача.
Бо поруч хочемо, товаришів надійних мати,
і просто жити,а не вистави грати.
Як буде далі,щось не розумію,
бути товаришом,а не артистом мрію.
Можливо мрія збудеться,можливо й ні,
а поки,що я граю вистави і аплодують глядачі.
