Ти уже і не на колінах,
Але і не на повен зріст,
І розкраяна, і в руїнах,
Та зійде іще благовіст
На цю землю, від сліз солону,
Сиву, від полину й гірку,
І не з тими, що слід, на троні.
Чом же долю маєш таку?
Сто раз падала і вставала,
І молилася, і кляла,
І звільнялася від навали –
Усе витримала земля.
Ти ішла навпростеь, до волі,
Хоча і непростий той шлях,
Обирала уласну долю,
Мов слабкий однокрилий птах.
Але кров синівська, гаряча,
Відновила крило й життя.
Ти ставала і сильна, й зряча,
І відсіяла все сміття.
Тепер з волею обнялася,
Хоча їй дорога ціна,
І державою відбулася!
Ні, не спинить твій лет війна!
25.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
Вірмо, що наша країна і ми з нею будемо вільні та щасливі! 
Хай збуваються світлі мрії! 
