Бавиться дід у пісочку з онукою,
Пасочки ліпить .щаслива пора.
Тішиться.тішиться перед розлукою.
Скоро покине онука двора.
Місяць пройшов непомітно і швидко.
Щебет дівчаток котився садком,
Збираються речі.готові лебідки.
Летіти у Крим розлучитись з селом.
Бабця тихенько сльозу витирає.
Радості море,та більше проблем,
Тільки хороше так швидко минає.
Цілюсінький місяць.а розтанув мов день.
"Діду чому кошенятко вмивається,
А їжачок утікає від мене,
Діду де сонечко на ніч ховається.
Чому воно жовте.а листя зелене."
"Я хочу купатися.дощика хочу".
І діду басейн помпувати пора.
В онуки малої радісні очі.
А дід знову піт витирає з чола.
І гойдалка враз на груші старенькій.
За гілку вчепилась.наче там і була.
Дід робить і годить внучці маленькій,
Щоб тільки раділа.здорова була.
Бабцю я хочу з тобою на вулицю,
З дітками гратися біля двора.
Бігає.грається до бабулі притулиться,
Старенька в хустинку вологу збира.
Смачні пиріжечки.свіженькі супи,
А тістечка.кексчи яка смакота.
І ягоди з саду солодкі.п*янкі.
Бабуся для внуків несе до стола.
А на ніч маленькій казку читає,
А щось там придумує навіть сама.
Так гарно маленька тоді засинає.
Бабунька скраєчку торкається сна.
У старшої внучки не ті забаганки,
Щоб велосипед був завжди на ходу,
Вона вже далеко від гойдалкий ляльки.
От тільки подружок нема на кутку.
Приїхала дочка,спаковані речі,
У діда задача везти на кордон.
Заплакані очі в старих і в малечі,
Прощання,обійми,посадка в салон.
Ми тут залишаємось,їм чужина,
А як я так раніше до Криму хотів.
Перейшли дві межі,́звонок звідтіля.
Де над Армянськом кислотний дим.
Раз на рік доторкнутися щастя.
Знов чекати сотні днів,
Може завтра поверне на краще,
І ми будем в одному гнізді.
Будемо обов"язково.
Вірш стільки спогадів навіює.
Сестра щоліта привозила до нашої покійної мами внуків. Все це, що в вашому вірші, переживали. Спасибі за спомин
Дякую,Не Тарасе, за задоволення від читання цього чудового вірша. У нас теж за 4 роки появилося 4 онуків, і всі оті перепитії ми пережили з задоволенням...
