Минає все, і почесті і слава,
Ніщо не вічне на святій землі.
Холодним жестом Осінь величава,
В єдину мить спалила кораблі.
І якось раптом все кругом змінилось,
Завмер весь світ, затихла суєта.
Від фейєрверків Осінь вже втомилась
І фарба закінчилась золота...
Замалювала сірим неба просинь,
В похмурий день жалю і сліз нема...
-Я вже піду - прошепотіла Осінь,
-Тобі пора - відповіла Зима...