Приємно, затишно і тихо в лісі:
З галявин зрідка зимний вітер дме,
А тиша там хрумтлива, зледеніла,
Бо лине із захмарених небес.
Хмарки висять над лісом низько-низько,
І крони сповиваються в туман.
Терпкий в повітрі лине запах листя,
Що аж судомить шкіру на руках.
Вода в ріці зеленувато-чорна,
Лежить зотліла на землі трава…
У лісі думка лине легко й просто,
Немов хто з ароматом поєднав.
Вітри холодні дмуть, понурі хмари
Волочать свій обшарпаний поділ…
Мені чомусь на серці легко стало,
Й лягало вільно слово на папір…
25.02.2014
