Присвята Ткачук Таїсії Гнатів ні в День її вісімдесятиріччя
Дністер славетний - схили, береги...
На них зростали роду покоління,
З надією життям своїм ішли
Небес святих благословінням
Роки воєнні дань свою несли,
Загусли хмари над душею світу,
Родились у розруху та вітри
І тішились життю, батькам і літу.
Біда ввірвалась дівчинці у дім,
Коли не стало батька її, Гната.
У роки повоєнні та лихі -
Вдова матуся й донечка без тата
Не так, як всім жилося їм тоді:
Збирались вузликом і відчаї і сльози
І все ж в обійми не кидалися біді,
І вперто йшли через життєві грози.
Коли Таїса третій раз ішла
Вступити у медичний на хірурга,
Надія лиш на Господа була
А ще велика сила волі й духа.
Завзято, вчилась дівчина завжди,
Медаль із золота красується й сьогодні.
Співа Дністер в обидва береги
І хвилю б"є, мов дзвони великодні.
Десятки літ - життя в її руках,
Що немовлятком рвалося на волю...
Низький уклін з сльозами на очах
За діток всіх і їх щасливу долю!
Від Бога лікар, кажуть про таких
Несе цей титул славний вся родина
Донька Тетяна - геній з молодих,
І внука захопила медицина
Таїсо Гнатівно, матусю золота,
Бабусю, з-поміж всіх найкраща в світі
Хай радість мчить до тебе з усіх ніг,
Зозуля літ кує тобі по літі.
Спасибі за дитинства чистий рай
За те, що кожну мить була ти поряд
Альбом старий із фото по- гортай,
Дітей щасливий там побачиш погляд
Літа свої - перлини позбирай
Прости слова, не зважені часами,
Прости розлуки невимовний жаль,
Хоч ми з тобою завше, наша мамо.
Нехай сьогодні цифра не ляка,
Це лиш число, душі йому не знати.
В сторіччя вдарим разом гопака,
Лише дозволь здоров"я побажати.
Тетяна, Оля - донечки твої,
Антон - онук, Назарій і Захарко,
Бажаєм довгих й добрих літ тобі
Вина старого підіймаєм чарки.
19.11.19.
Чудова присвята. Життя цієї людини та і сама ця людина заслуговують на знайомство. Особливо, як приклад, її жага до здійснення своєї мети. Дай Боже нам такої витримки - не здаватися.