Ось і ти ... там, у листі ... кружляєш
О, ні ... не самотньо.
Ось і ти, та ... що завжди впізнаєш
Цю любов як безодню ...
Обіймеш, наче небо розкриєш,
Обіймеш все холодне.
Є таке ... те, чого ти не вмієш?
Те, на що ти голодна?
Рваний одяг - це те, що лишили по собі ...
Ні, не ті що доглянуті й кволі!
Ті, що надто хотіли краплинами волі
Все облити дощем ... неймовірної долі.
Їх нема, ти хотіла так ще
Їх зустріти в чужому нещирому світі,
Все порвало плющем,
Ти чарівна була
... навіть в цьому нікчемному вітті ...
Бачиш, сонце отам ... може, зовсім не сонце оце.
Може сон, може просто лице?!
Підійди, обійми ... це непросто у цьому столітті.
Бачиш ... сонце і те у лахмітті ...
Потужно."ті,що надто хотіли краплинами волі все облити дощем...неймовірної долі 
