Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Не Тарас: Як живеш моя люба кума - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ геометрія, 22.11.2019 - 22:19
Дякую за насолоду від читання такого гарного і справедливого вірша про долю сільської жінки. Я читаючи, бачила і свою бабусю, і маму, і всіх сільських жінок...Хоч і в багатьох міських жінок щось сходе є: крутяться у життєвій круговерті і світу білого не бачать, усе робота, робота й робота...
Катерина Собова, 22.11.2019 - 18:34
Отакі творчі будні сільської куми, тому то зараз і не використовують волів!
Амадей, 22.11.2019 - 18:32
Я б порадив Вам з кумою,В Буковель махнуть зимою, А весною, після лиж, Хоч на тиждень у Париж, Потім десь на острови, Щоб набрались сили й Ви, Буде що тоді згадати, (Якщо кум не спалить хату). За куму
Як презентуєте путівки.то ми прїдемо з кумою.але візьмем за свідка жінку,тоді нас буде цілих троє.А куму всучимо дві хати,та всю на нього господарку,щоб став він мухою літати.я думаю що буде жарко.Тоді йому не до диверсій.ще чи осилить ту навалу,в кінці всеж буде пару версій.та головна вертайся Галю. За куму
М. Севастьянов, 22.11.2019 - 18:18
Жінки у селах живуть в праці,А як «здобули» ми безвіз, То піт у них тече й по сраці, Немов рікою гірких сліз. Не Тарас відповів на коментар М. Севастьянов, 22.11.2019 - 22:16
Якщо ще є чому тікти,то мабуть є й чого поїсти,а у селі все як завжди, корови.кури і в котика повненька миска.А піт і сльози не біда,зате тут трутнів не тримаєм.не знаю як Ви живите,а ми як дбаєм так і маєм
Ніна Незламна, 22.11.2019 - 18:03
Гарно! Чи й прочитає Вашу присвяту кума, десь то радоість ляже на серці. Отака роботяща у Вас кума! Дай Бог їй здоров*я,бо робота ж тяжка... Не доспавши не доївши, з світанку в роботі... І,як зорі в небі сяють,лягає в турботі... Сон,як мить і спозаранку корівку доїти... Ой,як важко на душі... Та хочеться ж жити... Не Тарас відповів на коментар Ніна Незламна, 22.11.2019 - 22:03
Уже читав і їй і дітям.інкогніто на день села,може й нема чому радіти,та посміхалася кума
|
|
|