Гасне втомлений день...опускаються руки,
На холодній землі потьмянів листопад.
Знову в серці щемить гострий біль від розлуки,
Розумієш - нема повороту назад.
На дорозі життя хаос ламаних ліній,
Що не день - то спіраль, що не крок - віражі.
...Сині штори вікна в тихий вечір осінній,
Розділяють думки на свої і чужі.
...У серпневих гаях відсміялося літо,
Вересневі сади відродили своє...
І не в змозі душа у печалі зрадіти,
Бо останнє тепло ні за гріш віддає.