Я стою самотній на березі моря,
За хвилею високою спостерігаю.
Відлітають у вирій клином журавлі,
В дальню путь рукою їх проводжаю.
Тут закохані з тобою гуляли,
Тут хвилини розставання наші настали.
Пригадав я ці хвилі високі морські,
Що так вперто камінний берег розбивали.
Чого доля моя така зрадлива була
І з коханою навік мене розлучила.
Посіяла в серці невимовну тугу,
Та душу смутком назавжди заполонила.
Вперто розбиває хвиля берег морський ,
Б'ється, б'ється - спокою як і я не має.
Напевно в душі у неї біль не вщуха,
То й вихід для себе, вона також шукає.
Чому ж доленько стала холодна така?
Твоя ніжна музика мені уже не грає.
Породила жалюгідного жебрака,
Що в любові постійно притулок шукає.
А час летить, так швидко - швидко.. Спогад про тебе моя лебідко... 
.Завжди радію Вам!
