1
Свого раннього дитинства я майже не пам'ятаю. Іноді спливають перед внутрішнім зором окремі нечіткі епізоди. Скоріш за все, так яскраво змогла розказати про них мама, а потім ті картинки намалювала моя творча уява.
Так і бачу: весняне сонечко весело блищить в чистій небесній блакиті, молода травичка розстелилася зеленими килимками то там, то там, на шкільному подвір'ї, і вже де-не-де всміхаються до сонечка яскраво-жовті кульбабки.
Наша сім'я живе прямо в школі, і мій батько - її директор. Тільки-но закінчилась війна, кругом розруха і нестатки. Так що нам пощастило: аж дві кімнати виділили сім'ї фронтовика. Тимчасово, поки спроможеться збудувати свою хату.
Я маленька, тільки-но навчилася ходити. Дибаю потихеньку, падаю, плачу. Здається, пройшло вже так багато часу, як мама, подоївши корову, бігом понесла цеберку з молоком в квартиру. Корова припнута до кілка, спокійно щипає травичку. А я її боюся. Ще б пак! Здоровенна, з великими виряченими очима, міцними, загнутими вгору рогами, та ще й махає довжелезним хвостом! Треба від неї скоріше тікати в дім, до мами!
Спинаюся на ніжки, роблю кілька кроків, падаю, далі відстань до ганку долаю повзком. Так зручніше. А ганок високий, чотири сходинки, які мені ніяк не подолати.
Вже збираюся заплакати, щоб мама почула, аж раптом щось трохи підіймає мене ззаду, і я вже на другій сходинці! Сміюся, радію з тої нежданої помочі. І тут на ганок вибігає переполохана мама: обличчя бліде, очі круглі, нажахані.
Прожогом кидається до мене, хапає на руки, пригортає до себе, плаче і обмацує з усіх боків. Крізь сльози кричить:
- Іди! Іди! Чого дитину рогами чіпаєш! У-у-у, вредна яка! Будеш в сараї стояти, як з прив'язі зриваєшся! Іди, іди звідсіля!
Мама плаче, а я сміюся. Мабуть сподобалося, як корова рогами підсаджувала на ганок.
Корову нам видали в “Заготскоті” замість тої, яку подарував мамі її батько в далекій Сталінградській області. Там воював тато, а мама працювала слідчим у прокуратурі.
Після війни батько повіз сім'ю на Дніпропетровщину, а корову прийшлося здати. Мама казала, що та корова була мирна, лагідна, а ця норовиста. Як що не по ній, роги наставляє.
А дитину, бач, легенько на ганок підсаджувала.
Може, розуміла, чого я хочу?
Далі буде
