Земля, говорить голосом поета
про біль, страждання -мати України.
Що століття мій народ у тенетах
сусід рубає мечем цвіт калину.
Ревуть, та стогнуть сивочолі дуби,
що земля згорає у попелищі.
Своє життя, віддають дочки, сини
і плачуть дощем Ангели Всевишні.
Зчорніла ,від горя матінка стара
у сирітських очах невимовний біль.
Стоїть, над гробом ні мертва, ні жива...
заливається, слізьми... ковтає сіль.
На плаху, все найдорожче віддала
на розп'яття, на хрест єдине дитя.
Людожерка -війна сина забрала
і кровоточить, у поетів душа.
Небесний дзвін б'є у дзвони голосні
до боротьби, піднімає нас від сну.
щоб стояв, брат за брата у важкі дні
з своєї землі прогнати хижу орду.
М ЧАЙКІВЧАНКА
